0 просмотров
Рейтинг статьи
1 звезда2 звезды3 звезды4 звезды5 звезд
Загрузка...

Блог Елены Пелецкой «Громики» — связано с любовью!

«Бабка однією рукою ікони хрестить, другою мені чарку наливає. Що кинув, то моя заслуга»

15 років — ні краплі. Стільки не вживає спиртного Василь Громико з Озерян Бобровицького району. Не п’є ні у будні, ні на свята. Сам каже, та й рідні підтверджують.

А пив передовик-тракторист найкраще у селі. Пробував кидати, й не раз. Та знов вертався до чарки. Впевнений, що зав’язати назавжди допомогла сила волі.

А щоб заспокоїти нерви і час, який раніше витрачав на горілку, Василь вишиває бісером. У мріях — вишити картину, на якій буде він і дружина Надія.


Василь Громико

П’ятого — у 41

Разом Громики 40 років. Мають спільних чотирьох дітей. А найстарший — син Надії Олександрівни від першого шлюбу.

— Я родом з Прибині Корюківського району. Сюди, в Озеряни, їздила на буряки, зароблять. Сезон відробимо. Веземо додому пшеницю, цукор, — розповідає жінка. — Був у мене чоловік. Розбився на молоковозі. Хлопчик лишився. Коли за Василя заміж пішла, сину вже три рочки минуло.

— Як познайомились?

— Ми з хлопцями горілки ковтнули та й поїхали гуляти, — усміхається Василь Петрович. — Мабуть, набридло самій жити. Ото за мене й пішла.

— Сина батькам лишила. Вони настояли. Бо ж кому потрібні чужі. А сама заміж вийшла. Бо любов.

— Та ти навіть і не знаєш, що таке любов, — махає рукою на дружину Громико.

— Як не знаю? У нас же четверо дітей, — обурюється Надія Олександрівна.

— То понятно. Але я вважаю, що з мільйона, мо’, двоє людей, які мають любов. А у нас що? Як вечер, спимо, тоді любов. А як вийшли вранці пораться і одне на одного матюки гнуть. То що таке?

— Так чи не так, а діти хороші у нас. Двоє дівчат. І двоє хлопців. Роботящі, у горілку не вкидаються. І навіть не курять. Старша у Києві. Вони з чоловіком бізнесмени. Потім двійнята йдуть — хлопець і дівчина. Найменшого, Колю, народила у 41,5 року.

Це на зиму якраз було. Плащ-пальто на мені широке. Ніхто й не знав. На роботу до останнього ходила. Там, як дізнались, що народила, здивувались.

А мені соромно було у таких годах. Донька середня уже потім казала, що здогадувалась. Вчиться Коля у Києві на будівельника. Роботящий. Оце думаю, якби його не було, що б робила?

Старший, уже як підріс, до нас з Василем переїхав. Бо тут і до Києва ближче, і робота є. Купив хату у Бобровиці.


Надія Громико

«Пив лучче всіх»

— Я завжди у передовиках був. Мене і в Київ, і в Чернігів возили. Грамоти давали. Працював тяжко. Трактори тоді не такі були, як оце тепер. Що і кондиціонер холодить чи гріє. Тоді навіть і кабін не було. Труїш буряки дустом, як доїдеш, то з трактора випав і кров’ю умиваєшся, — згадує минуле чоловік. — Та не тільки добре працював. Усе робив ловко. І пив лучче всіх. Ніхто у селі так не міг.

— Це ж як?

— І дньом, і ніччю, — усміхається.

— І у калюжі міг лежати, і у снігу замерзати. Запойний був, страховище. Ми і по хатах від нього ховались. До бабок возили, — зітхає дружина.

— Ой, ті бабки налічили. Вона жінку вижене. Сама ж бачить, що у мене руки трусяться. Чарку наллє. Щось біля ікон пошепче. Я вип’ю. Полегшає. Отаке лікування.

— Я думала і справді, а вони йому тільки наливали, — аж сплеснула руками Надія Олександрівна. — Кодувала його, і до гіпноза возили, і у лікарні прокапувала. Вистачало років на сім. А потім знову. Тепер же років 15 не п’є.

— Вилічила вона мене, — киває на дружину Василь Петрович. — Це я сам захотів. А от аби знати, що тиждень жити лишився, то купив би горілки побільше. Поставив перед собою і пив би, поки не впав. Це своя сила у руках.

— Та нехай уже. Треба ж комусь і меншим бути, — вдає, що погоджується з чоловіком, Надія Олександрівна.

«Треба вміти не лише з дівчиною переспати, а и пуговицю пришити»

Читать еще:  Елочная игрушка в технике needle point

На стінах у кухні Громик окрім картин, що вишиває Василь Петрович, ще й грамоти від сільради і не тільки. У селі чоловіка хвалять. Кажуть, і парканчик поставив, і у приміщення колишньої сільради, а нині старостинського округу, ремонт робив. Зараз мріє відремонтувати сільський клуб, щоб місцевий хор не співав під відкритим небом.

— Я любітєль, що усе було у порядку. Зібрав з людей гроші. По 50 гривень вийшло. І зробив ожидалку. Люди їдуть, діти шкільний автобус чекають. Дощ, вітер — а сховатись немає де.

Та я взагалі усе можу. Треба вміти не лише з дівчиною переспати, а й пуговицю пришити.

Можу й паски пекти. Дружина на фермі працювала. Ніколи було. А у мене якраз час з’явився. Притому у печі пік, не в духовці. Дев’ять величезних пасок. Такі добрі вийшли, що поки до свята, іще одні мусив випікати.

А на таборі мужики насміхались: ти хоч руки перед тим помив від солярки? А мені байдуже. Хай балакають.

Я взагалі на чужу думку не зважаю. Он у такій куфайці їду по селу — подерта, брудна. Ні в кого не вкрав. Хай бачать, що я не гулящий, а роботящий. То городські за свій одяг переживають, а мені нормально.

Оце років три як вишивати почав.


Одна з 15 картин Василя Громико

— Дружина навчила?

— Ні. Я такого не вмію, — стинає плечима Надія Олександрівна.

— Людина одна у селі таким займається. Цікаво стало й собі. Замовив, щоб схему купила. Показала, що й як. До п’ятого класу у школі з дівчатами вчився. На уроках і шити, й вишивати учились разом. І зараз гладдю зможу.

Першими дві ікони вишив. їх матері віддав.

Це лучче лікарство от усього. А найкраще — нерви заспокоює. Шию не більше години-півтори. Бо потім вже плутається все. Можу не той бісер вибрати, який треба. Тоді перероблюй.

Літом не вишиваю. Бо є чим зайнятись. Маю трактор. Купу городів. Та й взимку роботи доволі. А от вечорами наче й сумно. Можу й серед ночі встати, якусь годинку пошити.

Василь Петрович сідає за столика, який спеціально обладнав у кухні. Одягає окуляри. Вмикає лампу. На столі у одноразових тарілках за кольорами розкладено бісер. У мозолисті пальці бере манюсіньку голку і одну по одній нанизує бісеринки. Шиє лівою рукою.

— Є такі картини, що і 20 сортів бісеру. Спочатку розложу по кольорах. А потім уже сам потрібний на голку нанизується. На «Ведмедях», — показує на репродукцію картини, — наприклад, 68 тисяч бісеринок.

У доробку чоловіка вже з 15 картин.

— У тому році задумав вишити себе і жінку. Нас не стане, щоб пам’ять лишилась. Щоб дружина з коровою була. А я з вудочкою — дуже рибалити люблю.

Уже знайшов, хто таку фотографію зробить.

Щоб не отуди мене згадувати ходили, — Василь Петрович киває у бік кладовища. — А зайшли у хату, подивились на картини, і сказали: був такий.

Марина Забіян, тижневик «Вісник Ч» №4 (1758), 23 січня 2020 року

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

folloart

#громики

Шок-контент 😵 Что уж тут скрывать? У меня каждый день шок-контент 😂. На этот раз Маша захотела покраситься (в очередной раз). К затее присоединилась сначала Катя, потом и Тоня. @art_mozyr в качестве д/з пойдёт? 🙂 Разные материалы, разные фактуры ). #Громики #ДомНашеВсё #НескучныйКарантин

Мы с моей подружкой Сашей часто играем вместе, вот и сегодня у нас много разных девичьих дел 🍁🍂🍀☘🌿🌿🌺🍁🍂 #аришкиныистории #аришкинымысли #подружки #громики #осень2019

ДР Маши в деталях. 10 лет дочери — это возраст, когда цветы (за кадром) дарят уже не тебе, а такой красавице! 😍 С праздником нас всех! 😘 #Громики

#громики#семья#новыйгод#2020# Какая обработанная фотка нравится больше? 1️⃣, 2️⃣ или 3️⃣ Вы любите обрабатывать фотки?

Просто ❤❤❤ @ivanov_o_l_e_g А нужно ли что-то больше. #фото#новыйгод#2020#love#любимыймуж#громики#любовь

Все подводят итоги 2019 года!!🎄🍾 а я не буду. мои итоги не ограничиваются годом. впереди ещё много нового и лучшего. Я счастлива, что со мной рядом всегда моя семья!!❤🎄🍾 #семья#новыйгод#2020#итогигода#моилюбимые#громики

Заходите на чай! #Громики #гости

Пришли нас с Тоней проведать, не зря подкармливали 😀 #Громики #болеем

#менше_землі_більше_неба #громики Один за всіх і всі за одного! 18О, ми найкращі!)

#моясемья❤️❤️❤️ #люблю #нашасвадьба #громики

9 лет назад объединил нас не Миша Шуфутинский, а матч Россия-Андора (Шава был капитаном команды)! Ты одела мою любимую рубаху РафРвйдерс, мои любимые трубы и любимые тапки с Гуффи. Раскидала волосы по квартире😆 и как то молниеносно вошла в мою жизнь!🤪 Это крутые 9 лет, детка. Дальше больше. Люблю. 💙 #Громики

Читать еще:  Модные тенденции этой зимы

В первый день осени мы (который год подряд) не унываем 😀, а наоборот стремимся встретить её как можно ярче! Вот и вчера мы отмечали прошедший уже День Рождения моей самой особенной доченьки Катюши в… аквапарке ). Добрались-таки до Минска (аквапарк «Лебяжий») и отхэппибёздили по полной! #Громики #СемьяСамоеГлавное #ПадарожжаБеларусь

Чи готовий ти боротись до останнього ? Готовий віддати все , заради перемоги? Якщо так , то стій на своєму аж до завершення змагання!! Тому що кожний бал, кожна секундна стає дорогою для команди. Не для тебе , а для команди Як показує цьогорічний досвід Один єдиний бал розділив перше місце від другого. Цього року я вже не засмучуюсь , тому що ми добре попрацювали і все таки залишились в призах. Для Грому такі результати — це стимул взяти перше на другий рік , ну а для мене — просто чудовий останній рік кар‘єри,як учасника змагань Чорного лісу ————————————————— Ну що це кінець , все залишиться тільки в спогадах! Залишаться оті «три свистки», ранкові зарядки , віршики перед їжею , віджимання кожний день. Хочу подякувати проводу табору за хорошу роботу . Бунчужному за дисципліну , за планки і баночки 😉 Коменданту за справедливість , чесність і за його доброту 😍 Та суддям за суб’єктивність 😙 Хотів би і я на рік попасти у ваш колектив і пройти «Теренову гру» у вашій команді . Я б швидко розберав автомат ✊😂. Ну все,все. Ви найкращі Всіх обняв . На честь Проводу табору ТРИЧІ СЛАВА. . . . #чорнийліс2019#змагання#грім#команда#громики#табір#бунчужний#чл2019#чл2019#трисвистка#love#roadtothedream#розхід

🇺🇦🏕🗣 26 обласна молодіжна програма Чорний ліс 2019 підійшла до завершення. Сказати що вражень не залишилось ніяких — нічого не сказати !! . Для мене цей рік став останнім у цьому лісовому таборі , як учасника і надіюсь продовжу приїжджати , як простий гість, тому що мені не вистачатиме цього літнього відпочинку. У 2020, я приїду на змагання . А все через те що хочу подивитись на свою молоду команду, яка залишиться без свого ройового. А зараз хотів би звернутись до вас, моя командо.! — Молоді ГРОМИКИ!! Ми з вами знайомі багато , але ніхто не міг уявити з вас, наскільки ми зблизимось за період #чл2019. Ви всі молодці . Я не думав, що змагання стануть для вас настільки важливими,як і для мене, тому приємно вражений . Так , були моменти, коли я кричав на вас ( але так треба було), тому хотів би попросити вибачення у кожного з вас ! Ви всі величезні молодці , бо змогли показати хороший результат! Всі вважали вас слабкою командою, але всі здивувались в кінцевих результатах. Ми з @vakcys Передали вам все,що знали самі, тепер доля команди «Грім» у ваших руках. Боріться за кожний бал. І ще одне — не забувайте мене !! А зараз @m_a_l_c_h_i_k_96_p_v_ @nelyaa_zzz @___viiii___ @roma_petryshin04 @_ziniak_ @yulia.pisarchuk Рівнясь. Струнко!! Рій . РОЗХІД . #чл2019#чорнийліс2019#грім#громики#табір#трисвистки#змагання#мої#малі#блискавка#ройовий#likelike

❤Просто @ivanov_o_l_e_g умеет поймать нужный кадр (и плевать что ноги обрезаны ) Отпуск — это прекрасно!! ☀️ #отпуск#тунис#жара#бассейн#купальник#море#отдых#лучшийкадр#любимыймуж#семьягромовых#громики

Лес vs море… В данном противостоянии я выбираю… лес ❤ А море? Да, оно полезное, но и у нас есть речка, куда мы всей семьёй с удовольствием очень часто выезжаем ). А вот без леса я бы точно на юге не прожила Но смена обстановки никому и никогда ещё не вредила. Так что мы за отдых, за активный отдых! А вы что выбираете, и куда ещё рвануть? #Громики #МойДомМояКрепость #ДомНашеВсё

Оловянная (розовая) свадьба… 10 лет как один день… Но у этого дня три прекрасных комплимента — наши девочки, наши доченьки! Спасибо Богу за лёс, за супруга и детей! #Громики #ДомНашеВсё

#Громики #свадьба #екатерининскийзал

ДО / ПОСЛЕ #Громики #ДомНашеВсё

Мои Богатыри. Это счастье быть Отцом. #Громики #моипацаны #чтожтакбыстровырастёте

ДР удался! У младшенькой. Спасибо всем, кто разделил с нами этот праздник! #Громики #ДомНашеВсё

А что вы знаете о романтике? #Громики #МойДомМояКрепость

✌ Двое!! Детей!! два маленьких тайфуна, две обезьянки я всегда хотела двоих и пусть порой я не могу побыть одна и даже сфоткаться одна красиво , без них мне не интересно. В них вся жизнь, вся энергия, позитив. Они моё секретное оружие , моя мотивация! А сколько детей у вас? Сколько планируете? #дети#счастье#КираНикита#детство#мотивация#жизнь#энергия#любимые#громики#яникогданеодна#нескучно

И в кого этот азартный водитель? #Громики

Не представляете как сложно собрать эту команду для общего снимка! Но я не сдаюсь и доводу дело до конца!! как вам результат? Команда в белых футболках! #семья#отдых#барское#семьягромовыхКираНикита#фотосессия#задумаласделала#собратьвсехвместе#почтиневозможно#любимые#громики#выходные#майские#вседетикакдетиамойребенокзвезда

Читать еще:  Кардиган с капюшоном спицами. Схема и описание

Я, говорит, с тобой фоткаться не буду, ты в Инстаграм выложишь ⠀ И гляньте-ка, как в воду глядел Как жаль, что фотографии только 23-х летней давности. остаются в памяти, увековеченные на плёнке Kodak. ⠀ Несмотря ни на что родной и любимый па❤️ #family #father #семья #праздник #фотонапямять #дневникпамяти ⠀ А ну-ка голосуем, похожи ? #громики #громоваа #громова

Как же я давно хотела поиграть в пейнтбол. Это было моей маленькой мечтой. Таки мечты сбываются Это было нереально круто, больно и адреналин в крови просто зашкаливал! Не передать словами того, что мы испытали. Спасибо ребята, что собрались так быстро и отдельное спасибо @sector23club за то, что воплотили игру в реальность ☺️ Мы бились до последнего Смешно, что первые мои выстрелы сопровождались криками. Так я себя и сдавала, поэтому на мне 6 следов от мячиков , синяки и шишки Когда остаёшься одна, против другой команды, очень волнительно #пейнтбол #Лазаревское #стрелялки #компания #банда #подвижныйотдых #несидимнаместе #адреналин #всенапейнтбол #ждуповтора #команды #зенит #гром или как я назвала свою команду #громики #гномики

Самый лучший день Проходил вчера ✌ #громики оч сильно люблю вас

Блог Елены Пелецкой «Громики» — связано с любовью!

Фельетон, не фельетон,
быль иль не быль,
а на сказку похоже

Итак. В некотором царстве, в некотором государстве на практически окраине оного жил-поживал уездный народ. Народ гордый, таёжный.
А правил им как придётся, то есть — сикось-накось удельный князёк по прозванию Торка. Дела шли не шатко, не валко. Люди, конечно, не голодали, но. и не шиковали особо. Впрочем, как почти везде во всём царстве-государстве.

И вот как-то глянулись великому князю метропольно-столичному Собяне окраинно-уездные болота. Сам он там не знаем доподлинно — бывал ли, иль не бывал, но что гонцов ещё прошлогодним летом присылал — однозначно.

С той поры и закрутилась-завертелась настоящая круговерть: Всяко-разные трудяшки посещали те болота. Мандаты, оказавшиеся липовыми, местным лишь изредка казали. А так в основном в окружении (под стражей, стало быть) чернцов, стрельцов и других пары сотен подлецов затеяли стройку великую — помойку для метрополии сооружать.

И вот на второй године дошли вести о том безобразии до самого государя. Шибко гневался, а может только брови нахмурил — не ведомо, но. повелел боярам он своим народа мнение выявить. Настоящее, а не обычно-липовое.

Повесили носы было орки-фомки-ерульки-торки-собяны-громики, но. как-то на пирушке-гулянке в баньке во время мозгового штурма (чисто мужицкой компашкой, без девок значитца) пришла кому-то из них в разгорячённую голову прекрасная идея: А что ежели мы возьмём да покажем, реально покажем царю мнение людское. Остальные, услышав сей бано-бред, заохали-закудахтали: Перегрелся в парилке парной ты, паря, чай. Она, похоже, не туда тебе вмазала. Что такое гутаришь-несёшь-тоооо?

Но креатор (креативщик по-нынешнему) не сдавался, не унимался. Допустим, был то отставной козы-барабанщик Громик по кличке Гномик. Так вот, оный и втолковывал-разжевывал неразумным подельничкам разумную свою идеюшку, суть которой проста, аки деревянный рупь: Государю-батюшке нашему недосуг вникать во все дела-делишки внутри царства-государства, тем более где-то во тьму-таракани, потому надо сделать как советую.

Долго ли тогда подельники штурмо-парились-квасились, то неизвестно, но.
Спустя неделю появляется на свет божий грамота всамделишная, подписанная князьком удельно-уездным Торкой (точнее его дрожащей ручкой). Рассылают посыльные оную по всей округе. А предлагает-толкает (может и торкает) он не много не мало самому великокняжескому Собяне — заключить на веки вечные договор. причём мирный. Мирнее не бывает. Возможно и даже смирнее.

Сквозной же нитью (красной по-простому) обосновывает своё он нагловато-хамское (отнюдь не по статусу-ранжиру) предложение, точнее прошение к столь высокой персоне лишь одним — мол, хотя бы на время великой стройки-помойки подмогни. те княже велико-метропольный моим обездоленным в корень старикам, да деткам малым (не позабыв, конечно же, при этом и, назовём их так уездно-челядь).

А уж мы всеми душами-телами своими выручим вас — болота, так вам полюбившиеся, отдадим. Насовсем. Непослушных же холопов усмирим. Кто от пряника-печенюшки откажется — батогами усмирим. Самых упёртых в кандалы и на каторгу справим.

И в итоге государю доложим: Усё путём, ваше высочайшее величество! Народец местный лишь слегонца поволновался. Было дело. Сейчас всё осознал и все как один за продолжение стройки всестоличной. Не отвлекайтесь от ваших воистину великих свершений.

***
Ну, как, граждане-товарищи, ведь верно мыслим — нет, не на тех попали-напали орки-помойные да прихлебатели-сопредатели? —
ОТСТОИМ землю родную от мафии позорно-помойной.

Ссылка на основную публикацию
Статьи c упоминанием слов:
Adblock
detector